Перший і часто найвирішальніший момент розслідування — давання показань. Право на захист, використане або не використане тут, впливає на весь подальший хід справи. Одна фраза, занесена до протоколу допиту, спливає перед вами в засіданні через місяці; тому йти на допит непідготовленим — найчастіша причина втрати прав на практиці.
Вас викликали для давання показань як підозрюваного: ваші основні права #
- Право дізнатися про обвинувачення: вам зобов’язані прямо повідомити, за яким обвинуваченням і у зв’язку з якою подією вас викликали. Без цього показання брати не можна.
- Право на захисника: ви можете вимагати адвоката на будь-якій стадії. Якщо адвоката немає, у колегії адвокатів запитують безоплатне призначення. За злочинами, нижня межа покарання за які перевищує п’ять років позбавлення волі, присутність адвоката обов’язкова.
- Право мовчати: не давати жодних пояснень — конституційне право, і воно не може тлумачитися проти вас. Мовчання не означає визнання обвинувачення.
- Повідомлення близьких: про ваше затримання невідкладно повідомляють комусь із ваших близьких.
- Вимагати збирання доказів: ви можете просити зібрати докази на вашу користь і внести цю вимогу до протоколу.
- Медичний огляд: отримання медичного висновку при затриманні і при звільненні є обов’язковим.
Мовчати чи говорити? #
Це залежить від справи, і єдино правильної відповіді немає. Але на практиці діє принцип: не говорити, не знаючи змісту справи. Дати адвокатові вивчити матеріали розслідування і побачити, які докази в ньому є, а потім вибудувати свої пояснення відповідно — найдієвіший спосіб використати право на захист.
Найчастіші помилки в поспішно даних показаннях такі: будувати здогади про дати й години, яких не пам’ятаєте; давати відомості про третіх осіб; самому давати правову кваліфікацію події; вдаватися в подробиці з думкою «це все одно неважливо». Кожна з них потім відображається у справі як суперечність.
Строки затримання #
Затриманого доставляють до судді протягом 24 годин, не рахуючи часу, потрібного для доставлення до найближчого судді чи суду. За злочинами, вчиненими групою, цей строк через труднощі збирання доказів може продовжуватися по одному дню і сягати щонайбільше чотирьох діб. Якщо після спливу строку затримання особу не звільняють, слід негайно звернутися до судді.
Проти рішення про затримання можна подати заперечення мировому судді з кримінальних справ. Суддя розглядає звернення за документами і невідкладно.
Перш ніж підписати протокол допиту #
Протокол — не дослівний запис сказаного вами; його пишуть у викладі посадовця. Тому прочитати протокол цілком перед підписанням обов’язково. Якщо є те, чого ви не казали або що записано неповно, вимагайте виправлення. Якщо не виправлять, ви можете написати своє заперечення внизу протоколу власною рукою і підписати так. Можна й зовсім відмовитися від підпису; це зазначається в протоколі.
Часта проблема — те, що наявні в протоколі вислови на кшталт «шкодую» чи «визнаю» згодом узяти назад не можна. Такі заяви лишаються у справі, навіть якщо змінити їх у засіданні, і оцінюються судом.
Підготовка до допиту #
Найзанедбаніша частина права на захист — підготовка. Те, що треба зробити перед допитом, укладається в короткий список:
- Візьміть із собою посвідчення особи і повістку. Запишіть номер справи, за якою вас викликали.
- Зберіть документи щодо події. Договір, квитанція, листування, запис камери чи дані про місцеперебування — докази на вашу користь.
- Складіть хронологію. Письмово вибудувані дати й години позбавляють потреби гадати.
- Спершу поговоріть з адвокатом. Пояснення, дані до вивчення матеріалів, звужують стратегію захисту від самого початку.
Право на захист використовується не лише в момент допиту, а протягом усього розслідування. Вимагати збирання доказів на вашу користь, просити експертизу, приводити свідків і за потреби подавати висновок фахівця — усе це частина цього права. Заявлення таких вимог письмово і з приєднанням до справи набагато дієвіше, ніж передання їх усно.
Якщо ви іноземець або маєте порушення слуху #
Призначення перекладача особі, яка не володіє турецькою, є обов’язковим; витрати на перекладача несе держава. Та сама гарантія діє для осіб із порушеннями слуху чи мовлення. Показання, взяті без перекладача, отримані з порушенням порядку і не можуть бути покладені в основу вироку.
Якщо вас викликали як свідка #
Становище свідка інше: за загальним правилом він зобов’язаний казати правду, і неправдиві показання утворюють злочин. Проте він має право відмовитися відповідати на запитання, що поставили б під обвинувачення його самого або перелічених у законі близьких. До числа близьких, які мають право відмовитися давати показання, належать подружжя, низхідні, висхідні родичі та кровні родичі певного ступеня. Про це право вам зобов’язані нагадати до початку допиту.
Чим закінчується розслідування? #
Завершивши розслідування, прокуратура ухвалює одне з двох рішень: за достатньої підозри складає обвинувальний акт і порушує публічне обвинувачення, інакше виносить постанову про відсутність підстав для переслідування. Другу постанову можна оскаржити мировому судді з кримінальних справ протягом двох тижнів від вручення.
За деякими злочинами справу надсилають до бюро примирення. Якщо примирення досягнуто, публічне обвинувачення не порушується; для обвинуваченого це найвигідніший результат, що не породжує засудження. Відмова від пропозиції примиритися — право, але відмова, ухвалена без оцінки доказової бази справи, потім не виправляється.
Діапазони покарань і можливість примирення у поширених злочинах ми розглянули окремо у статтях про крадіжку, умисне тілесне ушкодження та вживання наркотиків.
Судовий контроль і тримання під вартою #
Прокуратура може доставити підозрюваного до судді з клопотанням про тримання під вартою. Замість цього суддя може призначити заходи судового контролю: заборону виїзду за кордон, обов’язок з’являтися і розписуватися, заборону залишати житло чи електронний браслет. Постанову про тримання під вартою можна оскаржити протягом двох тижнів; крім того, клопотання про звільнення можна подати будь-коли протягом розслідування.
Про подальший хід процесу і про варіанти на стадії засудження див. наш посібник із відкладення проголошення вироку, а щодо теми загалом — нашу сторінку кримінального права.
У провадженнях за підозрою у вживанні наркотиків відкриття публічного обвинувачення відкладається і застосовується пробація; подробиці — у статті про злочин вживання наркотиків.
Якщо вам не по кишені адвокат: призначений захисник #
Користування допомогою захисника — питання не грошей, а права. Якщо підозрюваний чи обвинувачений заявить, що не в змозі найняти адвоката, за його клопотанням колегія адвокатів призначає безоплатного захисника; оплата здійснюється з бюджету Міністерства юстиції.
У деяких випадках призначення захисника обов’язкове і без клопотання: якщо підозрюваний чи обвинувачений є дитиною, має інвалідність, що не дає йому захищати себе, є глухим чи німим, або якщо нижня межа покарання за інкриміноване злочинне діяння перевищує п’ять років позбавлення волі. У цих випадках показання, взяті без захисника, є протиправними і не можуть бути покладені в основу вироку.
Різниця між показаннями і допитом суддею #
На практиці змішують два поняття. Показання даються перед поліцією або прокурором; допит — це заслуховування перед суддею чи судом. Показання, дані поліції, можуть бути використані в суді як доказ, лише якщо був присутній захисник; показання, взяті поліцією без захисника, не можуть бути покладені в основу вироку, якщо підозрюваний згодом їх не підтвердить.
Це розмежування і є відповіддю на запитання «чи буде сказане мною у відділку використано проти мене?»: якщо захисника не було і ви згодом не підтверджуєте, то за загальним правилом ні. Для заяв, даних прокуророві та судді, такого обмеження немає.
Різниця між затриманням на місці, затриманням і триманням під вартою #
Три поняття часто змішують, але правові наслідки в них різні. Затримання на місці — тимчасове зупинення особи поліцією за очевидного вчинення злочину або коли зволікання неприпустиме. Затримання починається за письмовим розпорядженням прокурора і є обмеженням свободи особи задля завершення слідчих дій. Тримання під вартою ж призначається лише рішенням судді і є запобіжним заходом, а не покаранням.
Проти рішення про затримання будь-коли можна подати заперечення мировому судді з кримінальних справ; суддя проводить розгляд за документами і за необґрунтованості затримання ухвалює рішення про звільнення.
Відшкодування за незаконне затримання і тримання під вартою #
Особа, затримана або взята під варту, щодо якої ухвалено постанову про відсутність підстав для переслідування або яка виправдана, може вимагати від держави відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.
Вимога заявляється протягом трьох місяців від вручення повідомлення про набрання рішенням законної сили і в будь-якому разі протягом одного року після набрання ним сили. Куди її подавати, залежить від підстави: якщо після законного затримання чи арешту ухвалено рішення про відмову в переслідуванні або виправдувальний вирок, якщо час під вартою перевищив призначене покарання, або якщо таке рішення ухвалено після заходів судового контролю на кшталт заборони залишати житло, вимога з 1 червня 2024 року подається до Комісії з компенсацій Міністерства юстиції (заяву можна подати також через головну прокуратуру або в електронній формі). В інших випадках, наприклад за незаконного затримання чи арешту, вимога подається до суду у справах про тяжкі злочини за місцем проживання особи (ст. 141–142 КПК). Ці строки преклюзивні. До відшкодування входять втрата заробітку за час, проведений під вартою, гонорар адвоката і витрати на проїзд, а також моральна шкода. На практиці цим правом часто не користуються, бо після набрання рішенням сили його не відстежують.
